Вийшов чоловік на поле, дивиться, а то спить заєць. Він зайшов його потихо та й того зайця злапав. Приніс додому та й гострить ніж. А заєць каже: 

— На кого ти той ножик гостриш? 

— На тебе, буду тебе різати. А заєць тогди каже: — Знаєш що, годуй мене, понесеш мене на ярмарок та й возьмеш добрі гроші. А чоловік каже: 

— Добре ти мені кажеш. Но,— каже,— то я уже тебе різати не буду. 

Годував він того зайця місяць. Приходить той день, що чоловік має нести того зайця на ярмарок. Чоловік каже до зайця: 

— Но, вже підем на ярмарок. Заєць тогди каже до того чоловіка: 

— Іди лагодь мішок, покладеш мене у мішок та й будеш нести. 

Узяв чоловік поклав того зайця в мішок та й несе на ярмарок. Входить він у місто, але йде другий чоловік та й каже: 

— Що ти там несеш в міху? А той каже: 

— Несу поштаря. 

— Та,— каже,— що би ти за того хотів поштаря? 

— Даш,— каже,— сотку, то купиш, а не даш, то я йду далі. 

Той чоловік дав тому сотку. 

— Гай,— каже той,— на тобі цього поштаря. Той каже: 

— А в що я його покладу? 

— Ти,— каже,— маєш торбину з хлібом, возьми хліб викинь, а того поштаря там запхаєш. 

Той узяв та й так зробив. Вийшов він за місто, а заєць каже: 

— Возьми мене пусти, бо мені зле у торбині сидіти. Той чоловік каже: 

— А як ти де втечеш? Каже: 

— Ти не маєш ся чого бояти, бо я знаю, де твоя хата. 

— Но, то я тебе пускаю, ще прив'яжу тобі мошоночку з грішми, аби-с був знашний. 

Він пустив того зайця, а заєць собі побіг. Той чоловік собі гадав, що він побіг до його дому. Чоловік приходить додому, питається жінки: 

— Чи не був тут поштар? А жінка каже: 

— Я тут не виділа жодного поштаря. Він каже до жінки: 

— Я дав сотку за поштаря, і десь щез, та ще-м узяв і мошоночку прив'язав до нього з грішми. Жінка каже до чоловіка: 

— Йди, може, він за селом сидить та не знає, до котрої хати увійти. 

Чоловік вийшов за село та й ходив цілий день і нігде зайця не видів. Приходить додому та й каже до жінки: 

— Не досить, що пропав заєць, але ще й мошонка з грішми.