Іван Войчук ходив давно в опришках, ще перед Дмит- ром Довбушем. Той Іванко Бойчук був розумний та хит- рий, бував багато рокїв у опришках, бував царями, світа- ми. Довбуша дуже кортіло бути з тим Бойчуком та щось у нього розпитатися. Але однак не міг Іванко Бойчук улізти на Золоту Баню, а Довбуш уліз. У тій Золотій Бані було шість золотих го- лубців, вироблених з діаманту. Бойчук дванадцять раз на- падав на Золоту Баню, аби був добув ті шість голубців, та не міг, а Довбуш їх добув. То є дві Золоті Бані, одна менша, то ця сюди ближче, а Друга велика — Золота Баня. То у тій великій Бані були ті голубці. Пішло з Довбушем дванадцять опришків на Угорщину. Ішли вони через полонини та й вийшли з окрай- ка, аж видять, а дідо б'є замітниці у землю. Івян Бойчук був такий дужий, що замітниці бив у зем- лю так, як кілля. Як уздрів, що дідо б'є одною рукою у землю замітниці, сказав до опришків: — Чуєте, хлопці! Це мусить бути той опришок, Іванко Бойчукі Довбуш прийшов, з легінями ід Бойчукові та й каже: — Боже помагай, ґаздо! — Красно дякувати, панове юначії Що скажете ново- го? Чи здорові та дужі? — сказав Бойчук. — Чи то ви,ґаздо,Іван Бойчук? — Я,— сказав Бойчук.— А що вам треба знати? А ви що за одні, панове юначі, не мавши діла я вас питати? — сказав Іван Бойчук. — Я Дмитро Довбуш, а це мої легіні,— сказав Дов- буш.— Я дуже радий, побратиме, що вас відшукав. Я вас, брате, в одно шукав, аж доки не знайшов,— сказав Дмитро Довбуш.— Тепер мені порозказуєш усіляк, бо ти бував світами та й усіляке видав та чував. — Може, ви хочете грошей або зброї? Я вам усього додам, скільки чого забажаєте,— сказав Іван Бойчук. Але Довбуш нічого не хотів брати, лиш просив, аби йому сказав добре слово. Довбуш з легінями три дні і три ночі пив та баював у Івана Бойчука. Та й Іван Бойчук розказував про тих шістьох голубців діамантових. Але ка- же Іван Бойчук: — Ви то, пане ватажку, просто собі не гадайте! Бо ті голубці ніхто би не дістав з тої каси. Я туди приходив з своїми легінями кільканадцять раз. Але пусто. Годі було взяти ті голубці. Там є чотири варти. А на дверях, де вхо- диться у касу ід тим голубцям, є варта, що складається ще з чотирьох жовнірів. А двері геть переплетні гверами. А Довбуш каже: — А я мушу їх дістати. — Але ні, не дістанеш. — Але дістану! — сказав Довбуш. Та й Довбуш пішов у ту Баню ід тим голубцям. При- йшов Довбуш ід тому замкові, де були голубці у Золотій Бані. Там, як входиться в замок, є на шанці залізний міст. Довбуш прийшов під той міст ще не зоріло. Та й заліз Довбуш під той міст та й усі дванадцять опришків з ним. Довбуш під мостом перебрався на жебрака. Бороду мав собі уроблену з моху, а помащену чимось таким, що при- сяг би, що то таки правдива борода. Довбуш приліпив со- бі ту бороду, а борода велика, аж до пояса сягала. Лишив дванадцять опришків під мостом, а сам пішов ід тим вар- там. Іде Довбуш так помаленьку, лише нога за ногою, згорб- лений дідок, та й приходить ід першій варті. Склався, сту- лився, згорбився та й почав просити жовнірів: — Жовніри мої, любі та солодкі, дайте мені якийсь грейцер на дорогу... Жовніри дали кілька грейцерів Довбушеві та й кажуть: — Забирайтеся звідси! Але Довбуш не хотів уступитися, лише пішов так ід другій і третій варті. Але прийшов ід четвертій варті та лиш хапнув два в одну руку, а два в другу та й розтрутив так, як курята, у боки та й заліз у касу, ід панові касирові. Уклонився Довбуш касирові та й крикнув: — Де є діамантові голубці? Лиш тихо,— крикнув Дов- буш,— бо стільки є війська у царя, то все мені іграшка. Нема що і нюхати. А у той час наскакали ід Довбушеві опришки. А касир лиш удубів та й показав рукою на ту канцелярію, де були голубці. Довбуш увійшов у ту канцелярію. Аж там на сто- лику стоять чотири голубці діамантові. Господи, яке то файнеї Лиш дивитися на те. Довбуш—ті голубці у кише- ню та й пішов. А в Довбуша був циган за опришка. Та й той циган був натавала. Довбуш пішов в одну канцелярію з опришками, а циган заблудився та й шугнув у другу. Аж у тій другій канцелярії знайшов циган лиш два голубці на столику та й сховав їх собі у кишеню.