Про Грицька Сагайдака все було розказує Березолуць- кий, що жив у Покровському, а його батько був із запо- рожців,— служив колись хлопцем при кошовому. Раз якось пішли запорожці по здобич та й заблудились, лишився один кошовий Сагайдак на всю Січ. Нема коза- ків та й годі! Уже й ніч настала, уже й сонечко сходить. Ото кошовий устав уранці та й каже:. — Е, хлопче, сьогодні якась буде потуга! — Яка ж, батьку, потуга? — А побачиш тодії Заряджай.но рушниці та не забудь і пістолі!.. А в курені сотні дві, може, пістолів, та й курінь великий такий! Позаряджав хлопець рушниці, наготував і пістолі. От кошовий начепив на себе вісім пістолів та й вийшов із куреня. — Ну дивися ж, хлопче... Як буде яка халепа, подавай мені рушниці. Коли б ти встигав лишень, а я вже відіб'юся. Не встиг кошовий вийти з куреня, коли глядь — а їх іде тьма-тьмуща, хмара хмарою! І все турки! Несуться, як скажені, а в тороках усе сириця. Не добігли скільки там сажень,— може, тридцять, а може, й двадцять, а кошовий як вискочить, та як крикне: — Стій! Хто такі?.. Не підходь — переб'ю! Вони й з'їхалися докупи. Вискочили два начальники в позументах і підходять до кошового. — Здрастуй,твая! — Здрастуй, мій! А що скажете? — Пропусти нас, спаеибі тобі, на Самарі — Просим спершу в гості, а потім уже будеме бала- кать об ділові. Прийшли вони, а ті, що за ними, стоять і ні з місця. — А розстилай, хлопче, бурку! — каже кошовий. Хлопець розіслав. Вийняв кошовий вина, понаставляв усякої всячини. — Сідайте! Посідали вони, випили, закусили, побалакали. — Ну, тепер їдьте! — каже кошовий. Як посідали ті начальники на коней та як майнули! А за ними всі турки так і заклекотіли! — Ну, слухай,— каже хлопцеві кошовий.— Буде плач, стогін великий,— ото наших вестимуть турки в полон. Так днів через два женуть... І плач такий, що господи милостивий! Нав'язали сотень по п'ять, а може, й по ти- сячі кожний та й женуть. Дівчат і жінок так собі, на сво- боді, а чоловіків та парубків пов'язали сирицею та й же- нуть повз могилу Маріупольським шляхом. Догнали вже до кошового. — І що, батьку, якби цих людей та визволити? — каже хлопець. — Я,— каже Сагайдак,— на те й важив! Хоч і багато турків, та все ж будемо битись!.. І вибив усіх, як є! Вибив, а його не взяли: він знаючий був. Його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню — мокрим. Він знав усі броди і всі чаклунські засоби. Одним словом, він був знаючим чоловіком. Одного разу цар запитав у нього: — Де твоє військо? — А де воно? — каже.— Народиться та й умре, а як умре,— знову народжується,.. Оцей Сагайдак та Семен Палій були в запорожців най- визначніші кошові. Як вони повмирали, то й Запорожжя вмерло.