Як Олекса був на дев'ятім році, то служив в одного 
ґазди у наймах, а ґазда його дуже бив. 
Одного разу пішов Олекса до стаї, наклав ватру та й 
Сів і плаче, так гірко ридає, що аж не можна слухати... 
Але приходить до нього святий Петре та й питає: «Чо- 
му ти плачеш, хлопчику?» 
А він каже: «Мене ґазда б'є». 
лоні та заложив там зело і заліпив папером, доки не за- 
росде, то аби не замкнений був, не знати якими замками 
та вони йому відопруться, лиш тією рукою докинеться'. 
А якби його хотіли з пугки убити, то до нього куля не візь- 
меться. 
Таке зело дав той дідок Олексі.