В ті ж часи існували й обри, що воювали проти царя 
Іраклія і ледве було не полонили його. Ці обри воювали й 
проти слов'ян і знущалися над дулібами, які теж були сло- 
в'янами, і збиткувалися з жінок дулібських: якщо треба бу- 
ло їхати кудись обрину, то не дозволяв запрягати коня, чи 
вола, а наказував упрягти до воза три, чотири або п'ять 
жінок і везти його — обрина. І так мучили дулібів. 
Обри ж були великі тілом, а розумом горді, і бог зни- 
щив їх, і померли всі, і не лишилося жодного обрина. І є 
приказка на Русі й досі: «Загинули, як обри»,— і нема їх 
ні племені, ні потомства. Слідом за цими обрами прийшли 
печеніги, а потім ішли чорні угри мимо Києва, але це було 
пізніше — при Олегові.