Є в нашому селі урочище - зветься воно Паліївщина. В цьому урочищі, на дні яру, Семен Палій заховав свої права. Ці права він написав для народу на олов'яних листах, щоб не потліли довіку, склав їх у скляні бутлі і глибоко закопав у землю, а зверху насипав могилу. Потім Семен Палій загатив яр і напустив наверх могили воду. Цей ставок є й зараз, люди його звуть Палієвим. З Палієм дуже ворогував Мазепа. Одного разу Мазепа покликав Палія до себе в гості. Напоїв його вином, а з вином дав яду. Коли Палій очомрів. Мазепа вкинув його до темниці і залив йому очі дьогтем. А сам поїхав до царя з доносом, мовляв, Палій є зрадник. 

Очуняв Палій, вирвався з темниці, догнав Мазепу у Соснівці і зарубав насмерть. 

Розповідали старі люди, що Семен був не простий воїн. В нього була така шабля - забачить орду, тільки махне нею, а поляки почнуть один одного рубати. Вирубають, виріжуть самі себе; на тому й його кінець. 

Палієві права закопані в Замковищі. Замковищем називають у нас крутий горб, що обведений глибоким ровом. Там, на тому горбі, стояв колись замок Палія. Всередині замку, в землі, стояла Палієва церква із золотий хрестом на бані; хрест важив три пуди. 

Права Семен Палій склав для народу, це був начейого заповіт. В,ія гласив: коли Україна одійде від Польщі, то всю землю треба розділити між селянами порівну. Такий і вирок селяни винесли. Тільки не вийшло так, як Палій заповідав. Побільше землі, найкращі луки та угіддя загребли собі ретьмаяи та осаули. Знову поросли пани ізнову пішов розлад між людьми. 

Довго шукали пани ті Палієві права, щоби знищитьь. Наймали людей, щоб могили розкопувати. Розкопали могилу Переп'єт, - дорогі гроші платили за ту роботу, проте знайшли їх чи не знайшли, нікому не відомо. 

Жив Семен Палій просію, ходив кодо пасіки, вдягався в сіру свиту. Це так, коли польські пани були далеко. А коли пани підступали до села, Палій вдягався у свою лицарську одежу, у сині штани й червоний жупан, брав шаблюку в руки. Тоді вже до нього не підступай, робився лютий і страшний. 

Кажуть люди, що та церква із золотим хрестом і зараз стоїть у землі на Замковищі, тільки'де саме - ніхто того не знає. Сам її Семен і закодав, щоб панам не дісталася.