Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить. 

А це скаче жаба та й каже: 

— Хто, хто в цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка. А ти хто? 

— Жаба-скрекотушка. Пусти і мене. 

— Іди. 

От біжить зайчик та й каже: 

— Хто, хто у цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка й жаба-скрекотушка. А ти хто? 

— Зайчик-лапанчик. Пустіть і мене. 

— Іди. 

Коли це біжить лисичка: 

— Хто, хто у цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка й зайчик-лапанчик. А ти хто? 

— Лисичка-сестричка. Пустіть і мене. 

— Іди. 

От вони сидять; біжить вовчик і питає: 

— Хто, хто у цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, заійчик-лапанчик та лисичка-сестричка. А ти хто? - Вовчик-братик. Пустіть і мене. 

—Іди. 

Коли йде ведмідь, гуде, питається: 

— Хто, хто в цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка, жаба-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка й вовчик-братик. А ти хто? 

— Ведмідь-набрід. Пустіть і мене в рукавичку. 

— Іди. 

От і той уліз. 

Біжить кабан: 

— Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? 

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик і ведмідь-набрід. А ти хто? 

— Кабан-іклан. Пустіть в рукавичку й мене. 

— Іди. 

От і той уліз та й сидять. 

Коли це йде стрілець, бачить, що рукавичка ворушиться,— він як стрельне — аж там от скільки шкур!