Про Саву єсть пісня, тільки її гаразд не складу, а по- 
койний дід, було, часто співав ї розказує про його. Колись. 
каже, жив в Січі старий козак Чалий, зроду не жонатий. 
Раз їхав він і найшов хлоп'я; воно блудило по степу. Оце 
і буде той самий Сава. Чалий взяв його за сина. Другий 
раз, саме в жнива. Чалий знайшов другого хлопчика, го- 
лого, як мати народила; звали його Гнатком. Сава, кажуть, 
був задерикуватий, а Гнатко смирний і покірний. Як по- 
виростали хлопці, то стали обидва козакувать в Запорож- 
жі. От Савка чи довго козакував, чи ні, а тільки взяв і 
передався ляхам. Там він оженився і зробив собі хату в 
таких пущах, що мало хто і знав. Набрав він собі шайку 
ляхів і давай їздить в Запорожжя грабувать церкви. З за- 
порожцями вони теж обходились негаразд: оце піймають 
стільки там козаків і давай з живих шкури здирать. Ко- 
шовий тоді кликнув Гнатка Голого (це його в Січі про- 
звали) і каже: «Ну, Голенький, знаєш ти норови Сави; 
піймай його, розсякого-такого сина, та привези в Січ». «Чи 
піймать, то й піймать, вретичного сина, а тільки дай мені, 
тату, характерників»,— отвіча Голий кошовjму. 
Той дав. До схід сонця понасипали вони своєї землі в 
чоботи, повтикали за сідла терну і поїхали. 
Ой був Сава в Немирові, в ляха на обіді, 
Та не знав він і не відав об своїй гіркій біді. 
Приїхав додому, а у його була молода жінка Машка і 
баба-ворожка на прозвище Наталочка-Куховарочка. Сава 
до ворожки і каже: «Ану, кинь на карти, щось мені сни 
погані сняться». Та кинула і каже: «Сподівайся гайдама- 
ків». «А де ж вони тепер?» «Ще в своїй землі». «Нічого,— 
каже,— не боюся я їх». Кинувся листи писать в Немиров, 
щоб збиралось військо, а Наталочка-Куховарочка сіла 
колисать дитину і співа: 
Ой ну, люлі, ой ну, люлі, ой ну, люлі, спати, 
Бо наїдуть гайдамаки до нашої хати; 
Ой ну, люлі, ой ну, люлі, засни, малий блазне, 
Через тебе, малий'блазне, вся худоба брязне. 
«Що ти, бабусю, кажеш?!» — пита Сава. «Та це,— ка- 
же,— приспівую, щоб спало». Він уп'ять: «Кинь, бабусю, 
ще на карти, бо мені наче сумно». Кинула вона вдруге: 
«Біжать,— каже,— гайдамаки ще й досі в своїй землі та 
лісами». Тільки що це сказала, аж ось Гнатко з козаками 
в двері. 
— Здоров, здоров, пане Саво, здоров тобі в хату! 
Здалека ти .гостей маєш — чим будеш вітати? 
— А чим же вас, милі братці, буду я вітати, 
Ой дав мені господь сина, буду в куми брати. 
— Та було б тобі, пане Саво, тоді в куми брати, 
А як ходив ти до Гарду церкви руйнувати. 
Як підняли пана Саву на три списи вгору 
Та вдарили об поміст — облився він кров'ю. 
Прив'язали тоді пана Саву коневі на спину і повезли до 
кошового