У селі Гупалівці на Дніпропетровщині жив дід Прохура. Так цей Прохура'їхав із Катеринослава (так тоді звався Дніпропетровськ). Коли виїхав він із города, йому в шелюгах біля Нижньодніпровського попався чоловік. Ну, Прохура, звісно ж, не відмовив; "Сідай",- сказав йому Прохура. Той сів і почав розказувати, що був у Катеринославі і заходив У земську управу, щоб зменшити селянські довги панам. Їдуть ота вони, аж дивляться - біжать верхи на конях з Катеринослава за ними. А той яоловік тоді й каже: 

- На тобі, дядьку, оцю бумажку, а я піду, бо мені треба сюди. - Піднявсяз воза і - як у воду впав. 

Добігають ті верхові і питають, чи не бачив дід Прохура якогось чоловіка. А він начебто сказав, що не бачив нікого. Ну, ті верхові проїхали ще верстов з п'ять і вернулись, і дідові Прохурі так і не сказали нічого. 

Коли він приїхав у Гупалівку й показав людям ту бумажку, то, виявляється, що там було написано, що той чоловік був Семен Палій. А згодом люди дізнались, що в губернській земській управі порвав хтось бумаги, там всякі купчі та інше. Купчі - це такі бумаги, документи про те, хто в кого купив землю, або заорендував тощо. А це ж воно так було, що ото як купив хто землю в пана, так гроші здає в земську управу, а там відмічається на бумагах, скільки заплачено грошей, а скільки ще осталось. Ну, землю купували тільки багаті в багатих, а бідні не купували, бо ж ні за що було. За що ж ти її купиш? 

Семен Палій хотів порвати (в земській управі) ті бумаги, в яких було записано, скільки селяни винні податі панам, щоб замести й сліди селянських довгів. 1 все це він так робив, що рве, шматує, аж курява здіймається, а його ніхто не бачить. Таку маску одягав, щоб не видно його було, а панам і службовцям панського права очі відвертав, щоб не бачили нічого, що він робить. 

Отак ото порвав Семен Палій бумаги. Та помилився. Не ті бумаги порвав. Порвав тільки ті, де записано було, який пан якому панові винен був. А ті бумаги, де записані селянські довги панам, - залишилися цілими. 

А та бумажка, яку дав Семен Палій дідові Прохурі, зберігалась у волості... Відібрали волосний старшина та урядник у діда Прохури, щоб знайти того, хто її писав, щоб знайти Палія. 

Палій не тільки рвав бумаги, де записувались селянські довги. Він і палив їх. І палив не тільки бумаги, а й панські економії, де розкошували пани. Того й Палієм він звався.