Сірко великий воїн був. То й знав, хто що й подума. Ото там, по тім боці Дніпра (себто по лівому березі Дніпра), були татари, Магомет жив; та як задумають вони було воювать, то Сірко і каже козакам: 

"Собирайтесь докупи, бо на нас уже орда піднімається". Він сильний такий був, що його як хто шаблею ударить по руці, так і кожі не розруба, 

- тільки синє буде. Не те що кулею, а шаблею. Уже татари які міри проти нього робили, так нічого не зробили. Вони його шайтаном такі прозвали. Він як умирав, так сказав так: "Як будете ротом до схід сонця воду носить із річки, що коло Січі, і як обмочите тією водою усю мою могилу, так будете знать те, що й я..." Так ніхто не зміг, - дуже велика могила. "А як буде велика потуга на Росію, то розкопайте, мою могилу, одріжте мою руку, то буде вам зашита". Так ото як француз найшов на Москву, то руку Сірка взяли і повезли в Москву, а потім привезли і знову положили на місце. Був у запорожців ще кошовий Чалий, добрий воїн був! Та тілько протів Сірка не було. Цей як брань, так він сам там постійно, там уже й кладе, - б'ез нього не було ніякої сутички. Він такі молитви знав. Він по-божому, не те що чари які... Жінки і дітей у нього не було, - один як єсть.