Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславі. 1 зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми - Ярополком, і Олегом, і Володимиром. 1 обступили печеніги город силою великою, незліченним числом довкола города, - і не можна було із города вибратись, ні вісті послати. І знемагали люди від голоду і спраги. Зібравшись,'люди тієї сторони Дніпра в човнах стояли на тому березі, і не можна було ввійти до Києва жодному з них, ані із города - до них. 

Ї засумували люди в городі, і сказали: 

- Чи нема когось, хто зміг би дістатися на той бік і сказати їм: якщо не підступите на ранок під город, - здамося печенігам. 1 сказав один хлопець: 

- Я проберусь. І кажуть йому: 

-Іди! 

Він же вийшов із города з уздечкою і никав поміж печенігами, питаючи: 

- Чи ніхто не бачив коня? 

Бо він умів по-печенізькому, і його приймали за свого. 

А як наблизився до річки, розглянувшись, кинувся у Дніпро, і побрів. Печеніги ж, побачивши, кинулися за ним, стріляючи в нього, і не могли йому нічого зробити. 

Ті ж, що побачили з протилежного боку, приїхали в човні назустріч йому і взяли його в човен, і перевезли його до дружини. І сказав їм: 

- Якщо не підступите завтра рано під город, люди хочуть здаватися печенігам. 

Сказав тоді воєвода їм на ім'я Претич: 

- Підступимо завтра в човнах і, забравши княгиню й княжат, домчимо на цей бік. Коли ж цього не зробимо, - нас має згубити Святослав. 

А на завтра сіли вони вдосвіта в човни і голосно затрубили, і люди в городі зняли галас. Печеніги ж, думаючи, що князь прийшов, побігли врозтіч від города. 

І спустилася Ольга з онуками і з людьми до човнів. Бачачи це, князь печенізький вернувся один до воєводи Претича і спитав: 

- Хто це прийшов? І той сказав йому: 

- Люди з того берега. 

1 спитав князь печенізький: 

- А ти, бува, не князь? Він же сказав: 

- Я муж його і прийшов як попередня сторожа, а слідом за мною йде численне військо з князем. 

А це він сказав, щоб налякати їх. Тоді каже князь печенізький Претичу: 

- Буть-мені другом. Він же йому: 

- Так і вчиню. 

1 подали вони один одному руки, і дав печенізький князь Претичу коня, шаблю, стріли; він же дав йому кольчугу, щита і меча. І відступили печеніги від города, і не можна було коня напоїти: на Либеді - печеніги. 

Ї послали кияни до Святослава сказати: 

- Ти, княже, чужої землі шукаєш і стережеш її, а свою покинув: нас мало не взяли печеніги; - і матір твою, і дітей твоїх. Коли не прийдеш і не оборониш нас, то візьмуть-таки нас. Хіба тобі не шкода отчини своєї, і матері, що вже стара, і дітей своїх? 

Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, і співчував у зв'язку з накоєним печенігами. І зібрав дружинників, і прогнав печенігів у поле, і настав мир. 

 InterNetri | Додати сайт | Promex | Моя Україна | Контакт