ІНВЕКТИВА

О, світе підлости й брехні, 
Насильства, підступу й сваволі! 
Чи довго ще отак мені 
Блукати без пуття й без долі?
Чи довго вам іще служить, 
Людці нікчемні, карли духа? 
Вже ліпше впасти на межі 
Лицем в прийдешні завірюхи!

А коли ні, то де ж оті 
Слова без страху і облуди, 
Слова великі і прості, 
Що б'ють в лице і палять груди? 
О, як знайти в цій метушні 
оте одне прекрасне Слово, 
Що стане в величі ясній 
І до сердець усім промовить? 
І що шакалів і лисиць, 
Вовків, гієн і чорних круків,
Самозакоханих самиць, 
Самців метких і довгоруких, 
І суку, що з кубла гарчить,
І вірних їй «батьків родини» 
В одну благословенну мить 
Оберне раптом у Людину?!