ЖНИВА

Сивий попіл притрусив принаду, 
золотий волосся мого спліт, 
і весни мені ти не пригадуй, 
не бентеж спокою зрілих літ. 
Буде осінь гарна й плодовита, 
овочів не вбили громи з хмар, 
і душа, як стиглий колос жита, 
зберегла для житниць свій тягар. 
Хай же прийдуть ті нежданні й пізні, 
ті жнива, сподівані такі! 
І впадуть покоси, зрізані 
вимахом Господньої руки.