* * * 

Ніччю в полі, на просторі 
я зітхаю до зірниць... 
Розгадайте, вічні зорі, 
таємницю таємниць: 
Перед вами розгорнули 
небеса свої знаки, 
Ви ще щастя не забули, — 
де лежать його стежки? 
Роз'ясність, таємні зорі, 
тайну чорних наших днів, 
Чом в несказаному горі 
божий світ закам'янів? 
Нащо, нащо нас создала 
всемогучого рука, 
Коли долі нам не дала, 
тільки слабість до гріха? 
Доки будемо блукати 
серед темряви і тьми? 
Розкажіть! Вам легше знати 
все, чого не знаєм ми. 
Ніччю в полі на просторі 
припадаю до землі... 
Не говорять ясні зорі, 
вічно ясні, та німі. 
Я даремно жду хоч слова, 
в небо дарма я кричу. 
І стиха моя розмова 
серед зойку і плачу.