*** 

Одна нога в стременах. 
Сніги. Вітри. Зима... 
Розрубані рамена, 
І голови нема 

А кінь стоїть і дремле: 
Куди ж його іти? — 
До болю вгрузли в землю 
Залізні копити. 

Поглянув скоса оком: 
Хоч би уже сідав! — 
І знову дрібним кроком 
У далеч почвалав... 

Іде, іде снігами 
На південь, північ, схід, — 
А вслід червоні плями, 
А вслід червоний лід. 

Іде, іде і стане, 
До місяця ірже: 
Невже ж таки не встане? 
Невже? 

Одна нога в стременах. 
Сніги. Вітри. Зима... 
Розрубані рамена, 
І голови нема. 

Ще вчора був веселий: 
Чи думав, що кінець? 
Сьогодні ж ...Леле! 
Мрець 

1926 р.