Створив ти землю, оболоки 
й людину дотиком і дихом, 
чинив добро і діяв лихо, 
ти повнив дні й вершив ти роки.

Являвся пращуру, вогненно 
злітав до хатнього порога. 
На землю ти зсилав Дажбога 
і вергав їй сліпу Морену.

Владав ти всесвітом, Свароже! 
Впаду на твар свою: воскресни! 
Твого народу жрець безчесний 
вклонився Одіну. Чи ж гоже?

Яви лице у блискавицях! 
Удар, розжар, розсип, розверзни! 
Нехай хула в устах замерзне, 
і хай ім'я твоє іскриться!