Бог ясний поміж людьми ходить.
Бог навчає людей роботи:
«Розбудіте, полийте потом,
І уродить земля, уродить».

А Диявол його не чує.
Загадався, схиливсь на ногу:
«Вепр, забитий з лука тугого,
Коло ватри також смакує».

Бог рече: «І буде громада,
Мудрі старці, врочисті свята,
Смирні діти, тихі дівчата,
Любі приятелі-розрада».

А Диявол: «Не вірте казці!»
І, натхненний, в болючій тузі:
«Дійсна втіха і справжні друзі –
В небезпеці і у нещасті!»

І на землю одні упали.
І схопились другі на ноги.
Закурились по них дороги...
І сліди всі по них пропали.