Б'є три години на міській вежі.
Вказівка зачеркнула повне коло.
Година вмерла. Але ти скажи:
Не проклену кінцевости ніколи.

Погасне день, і спопеліє ніч,
І охолоне повногруде літо.
Ти ж не бентежся, не затулюй віч,
Дивися прямо, гордо і відкрито.

Хіба це зло, що умира любов,
Що юність кличе старість і скорботу?
Так радісно не знати слова «знов» -
Усе вперед, вперед без повороту.

Лише тобою, мудрою, дано
Цьому життю пінитись та іскриться,
Кінцевосте, незрівняне вино!
Б'є три години. Проясніть же лиця.

1934