Чорно-синяву рінь гризучи, 
Нарікає і стогне ріка. 
Поруч мене — гнучка і струнка, 
Як скельниця оця на плечі. 

По узбіччю, поритім від злив, 
Кілька хмурих ялиць поп'ялось. 
Бистриною підскочив лосось, 
Каменюку ведмідь покотив. 

Все могутніша мова ріки 
І щороку понуріші дні. 
Та в печері, при вірнім огні, 
Дві міцні і гарячі руки.