Де шлях у жовті врізується стіни
І урвище над закрутом стремить,
Наш погляд неуважливий на мить
Затримує жорсткий прошарок ріни.

Вона суха і сіра. Але вії
Примкнеш перед камінням у піску –
І раптом чуєш силу вод рвучку
І різкість вітру, що над ними віяв.