Диліжанс

Стук дверцят від грубої руки,
По грудках замерзлих дзвін обіддя,
І пучки розв'язують стрічки
Під м'яким злотавим підборіддям.

І таким чимсь повні - чуєш ти –
Раптом груди, горло і повіки,
Що готовий взяти та й піти
І ніколи не вернуть, повіки.

25.І.1941