ҐОТИ 

Похмурий день зачаївся в туманi. 
Над бродом ржуть, полохаючись, конi. 
Мiй меч бренить, та чую, що на гранi 
Мене не зрадять крицевi долонi. 

Учора твердо так, без повороту 
Промовив: нi, суворий до останку. 
I цiлу нiч пiд бурю i пiд сльoту 
Процiлував я оп'янiлу бранку. 

Хай анти ждуть за рiчкою в туманi, 
Мене не зрадять крицевi долонi. 
I тiльки образ голубий на гранi 
Не осiнить мої гарячi скронi.