Хтось метнув неминучу стрілу. 
Захиталось струнке оперіння, 
І, негаданий креслячи лук, 
Під ногами тікає каміння. 

Заступило веселкою зір. 
Чисті барви на диво веселі. 
Замість неба, і міста, і гір 
Небувалі пливуть акварелі. 

Ти, що мечеш всі стріли, один, 
Тільки ласка — стріла твоя злотна: 
Замість жаху бездонних глибин — 
Дать уздріти барвисті полотна!