Мабуть, судилось мені так до смерти самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.