На темних кладках сивої ріки
Б'ють білля на світанку молодиці…
І долітає крізь туман важкий
Їх пісня тужна і туга, мов криця.

Жінки стрункі і смаглі, що хати
Підводять синьо і беруть коноплі…
І родять хлопців. Хлопцям тим рости,
Стріляти потай, їздити на охляп

І йти наосінь з піснею водно
На шлях до міста, до асентерунку…
Козацька мати! Сховано на дно
Незмінне серце і єдину думку.

1936