Наш табор між чагарниками,
І синя - лінія лісів.
Щитів і шкур гарячі плями,
Сліпучість сонця і списів.

Що день, що ніч, то менша віддаль.
Легкий похід без вороття!
Наш бог - маленький чорний ідол
В наметі нашого вождя.

Ось він виходить - серце львине, -
На тіло бризнула роса.
Ніхто списа, як він, не кине
І не відіб'є так списа!

І над річки вогню і крові,
Над власне горло - дорогі
Нам очі тужно-ебенові
І руки юні і тугі.