Риплять і квилять двоколесі мажі, 
Худоба чорну куряву здіймає, 
А голоси важку, неясну пряжу 
Снують під степом, сірим і безкраїм. 

Земля! Земля! Плодюча, повногруда! 
Як та, невірна, де родила мати! 
Ти приймеш сім'я вибраного люду! 
А дикуни — їх можна відогнати. 

Жінки надвечір поновлять розмови, 
Що полуднева спека перервала… 
А руки, руки тільки прагнуть знову 
Допастися до предківського рала.