Спинилися, зацьковані, нужденні,
Зняли шапки.
Глушать нас знов слова твої натхненні,
Сліплять думки.

Не смієм звести голови похилі
На образ твій.
Подолані! Нікчемні і безсилі
В ганьбі своїй!

Сьогодні знову ляжуть перед нами
Світи на мить.
Бо Завтра жде нас мороком безтями
І сном століть.

25.ІІ. 1926