Страшно в горах вночі в самоті хати. 
Небо чорне, низьке випива вічі. 
Час біжить, час бринить,
час сплива в вічність.
Тіло прагне дванадцять синів мати.

А на долах — там вірять у пору яру. 
Душі — дзвінко-стрункі, і тіла — пружні. 
І тортури стріва, і стріва кару 
Гордовита зухвалість, тверда мужність.