ДОРОШЕНКО

«Занадто панська — Польща. З нею важко. 
Гидке — московське: вірний твій холоп, 
Сміття твоє, підніжок твій Івашко. 
З такими жить — добра нам не було б.

Туди нам треба глянути, за море. 
Хоч і далися турки у знаки, 
Та тільки з ними лад якийсь утворим. 
О, Боже, пронеси часи тяжкі».

І, може, й блисла би, соколю-вовче, 
Одна усім просторам булава. 
Коли б не поховало Ярополче, 
Коли б не погребла тебе Москва.