Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, 
Який тягар з нас кожний ніс! 
Моря б повстали з наших сліз, 
Затихли б бурі в нашому зітханні.

На площах ми чужі стояли, босі й голі, 
І кожний кидав камінь в нас... 
Ми стільки винесли образ, 
Ми стільки бачили сваволі!!

І все за те, що ми свій край любили, 
Що рвались сонце в темряву внести.
... І ось понесли в світи хрести 
Та сиві голови похилі.
                        
29.ІІ.1927