Гори сплять, повиті млою. 
Спить давно уся земля, — 
Тільки з мукою страшною 
Не засну до ранку я. 

В сяйві місячнім блукають 
Голубі отари хмар… 
То пасуться, то лягають, 
То спускаються у яр. 

Не засну я… мучать думи; 
Не горів я і погас, 
А народ мовчить в задумі 
І чека в останній раз. 

Море б'є в граніти темні, — 
Чорний демон б'є крилом, 
І сичить слова таємні, 
І сміється над рабом… 

Не засну я… Гнів голодний 
П'є і сушить кров в мені, 
І несеться шум народний, 
І півнеба у вогні! 

Справді… Небо в злоті грає, 
Хтось вінок із хмари в'є… 
Не засну я… сил немає, — 
Ранок радісний встає!