ІСКРА 

Вона б ще жевріти могла, 
Та більше жевріть не схотіла, — 
Ураз всю міць свою взяла, 
Всю ніч осяяла і — стліла… 

Погасла іскронька мала, 
Рожеве світло більш не ллється… 
І шкода сяйва і тепла, 
І ніч темнішою здається… 

Дарма! Лишивсь від тебе слід… 
Заб'є бенкет колись горою, 
І на йому згадає світ 
Про ніч, осяяну тобою!