ЛЕБЕДИНІЙ ЗГРАЇ 

Ви в ірій линете від сірого туману, 
Від сірих днів, від суму і нудьги 
На срібло чистеє спокійного лиману, 
На пишні береги. 

Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі 
Від пург і бур скажених і сліпих: 
Вам ірій мріється крізь сльози, 
А сонце суше їх. 

І скільки вас в борні розбилось об граніти, 
І скільки вас сконало серед мук, — 
Але і смерть була безсила вас спинити 
І вбить ваш вільний дух. 

Летіть!.. Коли ж ви будете бенкет справляти, 
Згадайте мертвих словом жалібним… 
І наперед, ніж келих сповнений підняти, 
Ударте в дзвін по ним! 

1904