НА ЧУЖИНІ 

Не вірив я в життя по смерті, 
Тепер я вірю в диво з див. 
Було для мене страшно вмерти, 
Умер і нагло знов ожив. 

Так само тут: і сонце, й зорі, 
І люди наче ті самі, 
Але якісь байдужі в горі 
І в щасті, в радості — німі. 

Весна, зима, і дні, і ночі, 
Музика, сміх, і плач, і рух, 
Та скрізь, як привід опівночі, 
Блукає твій самотній дух. 

4 жовтня 1925