Нащо, нащо тобі питати, 
Чи я люблю тебе, чи ні… 
О, легше серце розірвати, 
Ніж знати відповідь мені. 

Чи я люблю тебе, — не знаю, — 
Спитай вночі у срібних зір, 
Весною вслухайсь в шелест гаю, 
Вдивися в даль з зелених гір. 

Спитай у чайки, що голосе, 
Спитай у хмар, що сльози ллють, 
Піди на спалені покоси, 
Що в раз останній роси п'ють, — 

Спитай, бо я сказать безсила… 
Я знаю, знаю тільки те, 
Що підеш ти — і вирита могила, 
І згасло сонце золоте.