Одну я любив за веселість, 
Другу я за вроду кохав, 
А третій за соняшний усміх 
Квітками дорогу встилав. 

Ти зовсім була не вродлива 
І завжди, як вечір, смутна… 
Чого ж ти з усіх моїх милих 
У серці осталась одна?!.