Продавай чужинцю хату,
І вітряк, і двір... 
Сам іди кудись на страту 
В проклятий Сибір...

Хай прощаються і плачуть 
Дітоньки малі, 
Бо вони вже не побачать 
Рідної землі.

Як сховаєш ти в могилу 
Жінку і діток,
Сам ти прийдеш через силу 
В рідний свій куток.

Станеш ти, на кий схилившись, 
Глянеш на свій двір 
І, невтішними залившись, 
Проклянеш Сибір.
 
1906 р.