Уймають болі єдині сни, 
У сні лише мій біль стихає, — 
Ні зір, ні сонця, ні весни 
Без краю рідного немає. 

Тут не співає ліс пісні, 
Казок тут струмінь не шепоче, 
Тут не сміються дні ясні, 
Тут не чарують сині ночі. 

Тут, як в труні, нема життя! 
Болять лише криваві рани, 
Та плаче в грудях каяття, 
Що кинув ти свій край коханий. 

28 травня 1925