В країні мертвій і безплодній, 
В країні зради і пітьми, 
Забутий богом і людьми, 
Сумує жертвеник народний.

Травою слід заріс до нього, 
Віки вогонь вже не горить,
І ладан вгору не курить, 
І перед ним нема нікого.

Де ж ви сей час страшний вмирання? 
Чому молитись не йдете 
І жертв богам не кладете, 
І не шепочете благання?

Чи в вас в пітьмі посліпли очі,
І ви не бачите мети,
Чи сил немає в вас іти,
Чи жити з вас ніхто не хоче?

Вам чути хід кінця страшного?
Ось він іде, біжить, біжить... 
Востаннє,— жертвеник дрижить-
Впаде! Впаде! Скоріш до нього!

1908