В РОКОВИНИ ШЕВЧЕНКА 

Одно питання мимоволі 
Весь час в думках моїх встає: 
Чому не вгледів він сонця волі, 
Чому тепер він не жиє? 

Якими дужими громами 
Пророчий голос би гримів, 
Якими буйними річками 
Котивсь, шумів би його спів!? 

Які б вінки він сплів героям 
І як уславив би їх чин?! 
Він грав би в сурму перед боєм, 
Боровся б сам серед руїн. 

А як оплакав би могили, 
Яких би квітів насадив!.. 
Калина б віти похилила, 
І в вітах вітер гомонів. 

Якими лютими бичами 
Карав би нас, що кволі ми, 
Що розійшлись ми манівцями 
На крок єдиний до мети. 

Як в душу б він заглянув кожну, 
Як кожний біль би наш відчув. 
Він влив би міць непереможну, 
Серця б він вірою натхнув! 

І де б він був? Чи на засланні, 
Серед неораних степів, 
Чи разом з нами на вигнанні — 
Ділив би сльози і терпів. 

Він тут би був! Орел крилатий 
Не зміг би стерпіти ярма, 
І як би там він міг співати, 
Коли вітчизна вся німа!! 

27.III.1928