М.Фабіановій 

В Вас стільки сонця золотого, 
Блакиті чистої, тепла, — 
Неначе з краю чарівного 
Вас хвиля моря принесла. 

І як Ви можете тут жити, 
Серед безлюдних цих пустель, 
Промінням серця свого гріти 
Граніт холодний мертвих скель!! 

Чи принесли Вас крила хвилі, 
Щоб Ви світили в сизій млі, 
Щоб люде вірили, терпіли 
І ждали сонця на землі. 

(18 вересня 1941 р.)