1933—1939

Д.Д.

Наближається спогадів повінь...
В. Сосюра

Незнаний нам початок і кінець, 
Не розуміємо таємну міру, 
Коли життя сплітає у вінець 
В незнаній черзі віру і зневіру.

На світлий день спадає чорна тінь 
Зловіщих хмар, мов жалобний серпанок, 
А зимну ніч, безсилу від тремтінь, 
Бере в обійми полум'яний ранок.

Залізну силу, що не має меж, 
Дихання Бога в сльози перетопить 
І скрутить бич безжалісних пожеж 
З маленьких іскор, схованих у попіл.
***
Але, буває, крізь вогонь межі 
Минулі дні вертаються, як спогад. 
Ми завтра знов не будемо чужі, 
Цей світлий дар приймаючи від Бога.