Люблю я проходити помалу
В час, коли засвітять ліхтарі, 
По старому празькому цвинтарі, 
Скрізь подвір'я й вулички старі.

Всі будинки таємничо строгі, 
Заховали спогади свої
Про блискучі лицарські остроги, 
Про криваві лицарські бої.

Може, в домі недалеко Влтави, 
Там, де у шоломі голова, 
Вирішалися великі справи, 
Говорилися святі слова.

Так, як в казці, в чарівному колі, 
Спить будинків неприступний ряд, 
Не дізнатися мені ніколи, 
Що було багато літ назад!

Далі, далі до старого дому,
Де горить блакитнуватий світ, 
Площа там - хвилююче знайома, 
І до себе вабить темний вхід.

Та душа все згадати не може,
Де я бачила оце вікно, 
Пригадую... в цьому домі... Боже! 
Я жила колись давно... давно!