НАПЕРЕДОДНІ 

                            Олегові Ш 

I 

Коли приходиш ніжний і шумкий, 
І дзвоном слів перетинаєш спокій, 
Мені здається — весняних потоків 
Пливуть бурхливі і ясні струмки. 

Тоді вдаряють спінені думки 
У таємничість непочатих років, 
Куди пірве твої юнацькі кроки 
Далекий шлях — тривожний і стрімкий. 

Так радісно тримать твої долоні 
У цій кімнаті, де в низькім поклоні 
Схилились айстри на овальний стіл, 

Та все ж життя — це обрії далекі, 
Це літаків непогамовний клекіт, 
І у руках скажений скоростріл. 

II 

Не раз кажу: змагайся і шукай! 
Вдивляйся в очі пристрастей і зречень! 
І знаю я: в один затихлий вечір 
До інших брам сягне твоя рука. 

Щось захлисне, мов повінна ріка, 
Моє лице і всі знайомі речі, 
Бо щастя вихром упаде на плечі 
Й закрутить дні, мов крила вітряка. 

Та ледве прийде кликане і ждане 
Ти кинеш все, щоб на гучні майдани 
Піти услід за тисячами ніг… 

І раптом пам’ять, мов натхненний майстер 
Вогнем змалює золотавість айстер, 
Овальний стіл і мій веселий сміх.