ПОВОРОТ

Це буде так: в осінній день прозорий 
Перейдемо ми на свої дороги. 
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.

І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість. 
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь 
У ці хвилини гострі і щасливі!

Подумать тільки: наші села й люди, 
А завтра прийдемо до свого міста! 
Захоплять владно зголоднілі груди 
Своє повітря, тепле та іскристе.

Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, 
Щоб кинуть серце у крижаний протяг: 
Усе нове... і до старої вишні 
Не вийде мати радісно напроти...

Душа з розбігу стане на сторожі, 
Щоб обережно, але гостро стежить 
Всі інші душі — зимні чи ворожі — 
І всі глибокі поміж ними межі.

І часто серце запалає болем, 
А щось гаряче аж за горло стисне, 
Коли над рідним, тим же самим полем 
Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа, 
А рідний край нам буде чужиною. 
Не треба смутку! Зберемось відразу, 
Щоб далі йти дорогою одною.

Заметемо вогнем любові межі. 
Перейдемо убрід бурхливі води, 
Щоб взяти повно все, що нам належить, 
І злитись знову зі своїм народом.