Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. 
Не студить вітер уст — зігрівся коло них. 
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям 
Торкатись інших рук і квітів весняних, 

Любов — лише тобі. А це її уламки, 
Це через край вино! В повітря квіт дерев! 
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки 
Закритої душі і рамку цю дере! 

Щоб зайвину свою розсипати перлисто: 
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх. 
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто 
Перлинами летить до випадкових ніг.