СОННИЙ ДЕНЬ 

Безтурботність і світлий спокій… 
Сонний день всі думки придушив, 
Не шумлять дерева високі, 
Теплий мох підбирає кроки, 
І крім нас — ні душі. 

Мрії, спогади — все згоріло… 
Легко жить без великих хотінь! 
Ніжно ранять промінні стріли 
І зривають весняні крила — 
У мережану тінь. 

Але там, де берізка-пані 
Шаль прозорий нам кинула в дар, 
Всі думки колихнулись, п’яні, 
І пориву зломить не в стані, 
Піднялись аж до хмар! 

Голос твій затремтів, мов птиця, 
Під потоком палаючих слів 
Про козацькі степи й станиці 
І про все, що лише присниться 
Не на рідній землі. 

Поховалась в зелених травах, 
Відкотилася казка проста… 
Але кожне із слів яскравих 
Обірвалось на душу мляву, 
Ніби весла на став. 

Сну нема! Ми б летіли в гори, 
В височінь, аж на соняшний шпиль, 
Бо під ним всю пекучу змору 
Захлисне і напоїть море — 
Чорне море — мов хміль!