Усе — лише не це! Не ці спокійні дні, 
Де всі слова у барвах однакових, 
Думки, мов нероздмухані вогні, 
Бажання — в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби! 
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, 
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби — 
І варто буде жити чи вмирати!

Не бійся днів заплутаних вузлом, 
Ночей безсонних, очманілих ранків. 
Хай ріже час лице добром і злом! 
Хай палять серце найдрібніші ранки!

Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі. 
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться — 
Лише по спеці гряне жданий грім 
І з хмар сковзне — багнетом — блискавиця.