УКРАЇНІ 

Плюндруються твої сади, 
Твоє чужинець поле крає. 
Вже лицарів твоїх сліди 
У полі вітер замітає. 

Та все ж люблю тебе, ясна, 
Як гнаний син нещасну матір. 
Тобі по краплі, всю, до дна 
Готовий кров свою віддати. 

І не страшить мене Сибір, 
І не страшать кайданів дзвони. 
Велика Україно, вір: 
За тебе встануть ще мільйони. 

І лицемір’я упаде, 
І славословіє погине. 
Розправить крила молоде 
Безсмертне плем’я України! 

1941, Харків